СТАРИЙ ЗАВIТ



Категории Герасим'Юк Василь ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Володимиру Забаштанському Мiй тато у тифозному барацi читав Старий Завiт. А поруч труп лежав. Iще вчорашнiй. Наче зруб, зiяв барак. Не винесли i вранцi, i тато книгу мiж собою й ним поклав. Заплющив очi i розплющив. Бо вимовить не мiг. А зiр подужчав. Здiймавсь барак, мов полонинський дим. Ще мертво спали i живi. Тому почув мiй тато кроки. Руку потай поклав на книгу. I побачив постать в барацi — наближалась у диму, нагадуючи здалеку Чугайстра: звисала вовна з нього, борода, як вовна, сива, лiсова хода, а поглядом барак, мов дебрю, — наскрiзь. Перехрестився тато — той не зник. I вдруге, втретє, але той не здимiв: вистукував копитами своïми, немовби вiн зайшов у пастiвник. В лiта пастушi тато мiй не раз його стрiчав у свiтанковiй мряцi, та вперше у тифозному барацi цей добрий дух, як смертний страх, потряс. Нiхто й не ворухнувся. Мов не сплять, а вимерли усi, як дiд, що поряд. Про що цi люди думають, говорять, виходячи з баракiв, як з багать?.. Не вимовити слова. Мертвий крик пiдкрався збоку, душить по-злодiйськи... Все вище дим, все вище полонинський! I плаче полонинський чоловiк в тифозному барацi. Кличе вiн... Вона жива. Вона жива ще, мати. В якiй би книзi смерть свою сховати? Хто хвойний дим пiднiме iз колiн? А-а-а, добрий дух? Ти вовною трясеш, копитами вистукуєш в барацi. Ти ще закрутиш у своєму танцi, але на цвинтар ти не вiднесеш, бо яма там на всiх одна. Вона чекає нас. Вона щороку глибша. Скликає полонських духiв тиша з баракiв наших. Теж — на всiх одна. Вони приходять, коли мертво ми спимо. I КНИГА захищає ложе. I добрi, й злi. Нiхто з них не поможе, коли вже нам несила буть людьми. Вони приходять у вечiрнiй млi, вони приходять у ранковiй мряцi. Мiй тато у тифозному барацi побачив ïхнi ратицi в золi. ...Мiй присмерковий полонинський дим. Кого вiн в пiднебессi не вколише! Мiй тато вчасно розминувся з ним в ранковiй тишi. Стало ще тихiше.
СТАРИЙ ЗАВIТ